Грузинська абетка33 літери, у кожної свій звук

Три письменності

Грузинська мова мала три історичні системи письма: асомтаврулі, нусхурі й мхедрулі. Асомтаврулі — найдавніша, монументальна, усі літери в ній однієї висоти, як великі. Нусхурі з’явилася пізніше як швидший рукописний варіант і вживалася переважно в церковних книгах. Мхедрулі — світське письмо, що поступово витіснило перші дві й стало основним для всієї сучасної грузинської мови. Саме на ньому побудовано абетку в цьому розділі.

Немає великих літер

На відміну від української, у мхедрулі немає окремих великих літер — лише одна форма для кожного звука. Там, де українською потрібна велика літера (початок речення, власна назва), грузинська обходиться без неї. Іноді трапляється мтаврулі — варіант тих самих 33 літер із більшими й геометричнішими обрисами. Мтаврулі — не окрема абетка й не нові літери, а інше накреслення тих самих звуків; його бачиш переважно в заголовках і логотипах, а не у звичайному тексті.

Одна буква — один звук

Українське письмо теж близьке до вимови, але в ньому є букви, що позначають два звуки (я, ю, є, ї, щ), і знак без власного звука (ь). У грузинській нічого такого немає: кожна буква відповідає рівно одному звуку, а кожен звук записується рівно однією буквою. Немає й пом’якшення: приголосний перед ი чи ე звучить так само твердо, як і перед ა. Слово читається так, як пишеться, — вивчивши всі 33 букви, можна одразу читати вголос будь-який текст.

Лінійки письма

Літери мхедрулі пишуться між лінійками, як і в майже будь-якій абетці, але поділяються на три зони: середню, куди цілком вміщаються лише деякі літери (ა, ი, ო, თ), і виносні елементи — більшість літер виходить або вгору за верхню лінію (ბ, ნ, მ, ს), або вниз за нижню (გ, დ, ე, ლ). У кількох літер виносні елементи є з обох боків (ქ, ჭ, ჯ). Згадай українські «б» і «р»: у грузинській такий «хвостик» має майже кожна літера.

Чому групи не за абеткою

Літери в цьому розділі показано не за абеткою, а навчальними групами — так легше запам’ятовувати. У перших групах — найчастіші букви зі звуками, які вже є в українській, зокрема ი («і»), გ («ґ»), ჯ («дж») і ძ («дз»). Складні для вимови звуки — абруптивні приголосні (კ, პ, ტ, ჭ, წ, ყ) і звуки, що утворюються глибоко в горлі (ღ, ხ), — винесено в окремі групи ближче до кінця, коли вже є база для порівняння зі знайомими звуками.